мистецькі вечорниці

 

То не салюти гримнули в Чечні




 

То не салюти гримнули в Чечні,

Не мир несуть чеченцям бомбовози,

А смерть і жах, пожарища і сльози,

Як це завжди буває на війні.

 

Така маленька зранена земля,

Такі прадавні волелюбні гори,

Таке страшне над ними звисло горе,

Що й скелі непорушні спопеля.

 

Невже цього не бачить лицемір?

Чи, може, у очах йому поблекло,

Що роздуває це страхітне пекло,

В чужий зненацька увірвавшись двір?

 

А світ мовчить. Чечня горить в огні.

Її шматують і снаряди, й бомби.

І гинуть вівчарі та хлібороби

У споконвічній рідній стороні.

 

Тобі, Чечня, потрібне лиш своє.

Болять мені землі твоєї рани.

Тож хай вам, невпокорені горяни,

Жадоба волі сили додає.

 

Яків Івашкевич

 

1996



Обновлен 29 июл 2015. Создан 17 июн 2015