мистецькі вечорниці

 

Бій за Шевченка: пророк чи мізантроп (до річниці з Дня народження та смерті)





        Поезія, як і музика, танці, походить від містерій жерців. Можливо саме тому між письменниками є багато пророків. Звісно, якщо йдеться про справжніх митців, а не про віршомазів. Шевченко ж був самою поезією, вірші лилися з нього рікою, він жив ними. Недивно, що його твори завжди актуальні, кожна епоха бачить у ньому сучасника, він так глибоко проник в українську ментальність, що став нею.

Показово, що саме напередодні 200-річчя з Дня народження нашого Кобзаря відбувся Майдан і окупація Криму. За спостереженням каналу 1+1 Шевченкові вірші звучать як візії сьогодення й майбутнього.

 

Про Майдан:

Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені...

Отаке-то було лихо
По всій Україні!
Гірше пекла... А за віщо,
За що люде гинуть?

 

Застереження від загрози розколу України:

Того ж батька, такі ж діти,—
Жити б та брататься.
Ні, не вміли, не хотіли,
Треба роз’єднатися!
Треба крові, брата крові...

Пророцтво майбутнього:

І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люди на землі.

       Цікаво, що одне з пророцтв Шевченка збулося ще в 1918 році: «А люде тихо Без всякого лихого лиха Царя до ката поведуть.»( «Хоча лежачого й не б’ють»)

На сьогодні у літературознавстві є кілька інтерпретацій постаті Т. Шевченка, умовно їх можна поділити на такі:

 -- народницька (М. Добролюбов, С. Єфремов) розглядає Шевченка як кріпака – самородка, пророка, ідейного борця з самодержавством, церковним фарисейством та незмінного апологета українства;

-- радянська ( Є.Шабліовський, Є.Кирилюк) тлумачить  поета  як селянина, ненависника царату, церкви, атеїста, аскета,  як революціонер-демократа, що стояв біля витоків формування більшовицької ідеології.

-- діаспорна (Г. Грабович, Д. Бучинський) розкриває його як людину освічену, релігійну, талановиту, творчу, емоційну, але не ідеально-іконописну, а зі своїми слабкостями, болями, злетами, падіннями, розчаруваннями і, разом з тим,  з чітким усвідомленням своєї місії в історії України.

-- сучасна (С. Павличко,С.Усенко) – це симбіоз, критика та переосмислення трактувань народників та вітчизняної діаспори

        Рік тому студія 1+1 випустила документальну стрічку «Таємниці генія Шевченка» (автор – Світлана Усенко, режисер-постановник – Олена Єлісеєва), яка повністю змінює вектор загальноприйнятої інтерпретації поета. Це ще не усталена картинка, не новий образ, але досить вагома спроба перегляду постаті Кобзаря. Відкриваються нові горизонти в Шевченковій біографії. Є висока ймовірність, що батьками поета були Агафія  (сестра офіційно визнаної матері Катерини) та цесаревич Костянтин Павлович Романов. Окрім того, з’явилися нові факти, які можуть  вивести дослідників на імена спадкоємців поета, його дітей. Практично вщент руйнується міф про неосвіченість та «мужицькість» Шевченка.

       Поза тим, останнім часом з’явилося ще й псевдонаукове прочитання Шевченка –Олесь Бузина («Вурдалак Тарас Шевченко»), П. Іванов-Остославський (Тарас Шевченко: «Преступление моё велико. Это я сознаю в душе»), яке інакше, як піаром або провокацією назвати не можна. Це повне, інколи часткове перекручування фактів, дріб’язкові причіпки та відверті наклепи. Згідно з цією теорією Т. Шевченко  постає як богоненависник , атеїст, мізантроп, заздрісник, прелюбодій, п’яниця, зрадник та гульвіса, більше того – «мощнейший источник человеконенавистничества в украинской литературе и в обществе» (П. Іванов-Остославський). Що на це можна відповісти? Кожен судить світ по собі.

 

Тетяна Івашкевич



Создан 18 июн 2015