мистецькі вечорниці

 

До проблеми перейменування вулиць




        Перейменовувати вулиці треба обов’язково. Не можна слугувати двом господарям: і Богу, й дияволу. Добиватися розквіту демократії на вулиці Леніна або Петровського просто смішно, адже  ці добродії в духовному світі – наші духовні опікуни. Власне, виходить, ми й досі на них молимося. Може тому й живемо в такому бардаку?!  І це при тому, що Катеринопільщина – край, що виростив багатьох  велетнів  -- це і Сергій та Петро Єфремови ( першого, до речі, сучасники називали «совістю української нації»), і Павло Филипович, і Василь Доманицький, і В’ячеслав Чорновіл, і Семен Гризло. Не так далеко від нас (у Звенигородці) проживав Агатангел Кримський – людина феноменальних здібностей, учений, що перекладав із 60  мов…А запитайте, що про них знають наші діти? Думаю, що про Леніна, Шрека і Трансформерів вони знають, на жаль, набагато більше.

       Дехто пише про героїзм Ватутіна. Думаю, він перебільшений. Україну звільнив від фашистів не Ватутін, а простий радянський солдат, якого топили, гноїли, зраджували, а він не здавався. І легко захищати особу тирана, якщо тебе його діяльність жодним чином не зачепила. А, не доведи Бог, якби вашого сина чи батька як «гарматне м'ясо» втопили б у Дніпрі. Ви б по-іншому ставилися до цієї особи.

Комарова й Гагаріна можна й не зачіпати. Але, як на мій погляд, вони проти волі стали символом старої доби. Можливо з часом (коли вже без емоцій переосмислять історію) цей присмак пройде. Вони безумовно наші герої.

        Ідея перейменувати вулицю Леніна на Т. Шевченка (див. «Містечко над Тікичем» від 15 травня 2015 року) трохи дивує. Оскільки, по-перше, така вулиця в Катеринополі уже є, а по-друге – Київ нам усе рівно не переплюнути. Що за звичка усе мавпувати? Раніше в кожному містечку (і, навіть, селі) була вулиця Леніна, тепер буде Шевченка. Нам що своїх героїв не вистачає? Хто їх буде славити, якщо не ми.

        Подвиг Руслана Бобурова – гріх було б забути. Він воював, мов лев. Про нього складали легенди. На його похороні люди ставали на коліна. Думаю, цим усе сказано.

         Хочу подякувати, що в проекті перейменувань не забули й про мого батька. Він герой іншої війни, трохи давнішої, але теж пролив свою кров за Україну і все життя потім воював у своїй творчості з бюрократією, хамством, лицемірством. Він був співцем Катеринопільщини, щиро любив цей край і людей, що в ньому проживають, по краплині збирав нашу історію й популяризував її. Дякую селищній раді, що не забула про це. Важливо знати, що поміж нас є люди, які уміють цінувати чужі заслуги та пролиту за Батьківщину кров.

         Знаю, що люди в містечку ідеєю перейменування вулиць дуже налякані. І головне – через фінансовий аспект цього питання. Сподіваюся, що влада знайде спосіб і правову базу до мінімуму звести витрати з боку і так уже зубожілого населення.

 

 

Тетяна Івашкевич



Создан 18 июн 2015