мистецькі вечорниці

 

Думки не без приводу




Здавалося, ми прямо до мети

Ішли, до рук узявши бюлетені,

Хоча лунали й інші теревені

Про ці закличні голубі листки.

І дружно віддали ми голоси

За вільну незалежну Україну,

Повірили в щасливу переміну ─

Богиню правди, волі і краси.

Туман повис на обрії степів,

Де ми живем, працюєм, тратим сили,

Як і раніше, надриваєм жили,

А дні течуть  безликі і скупі.

І де воно те щастя, те добро,

Яке чекали ми та мріяли про нього?

Сумує Україна, ненька вбога,

І сердиться стривожений Дніпро.

Обдерли нас енергоносії,

Що є у «благодійного» сусіда,

За їхні злидні та на наших бідах, ─

А з ним були ж ми у одній сім’ї!?

 

Яків Івашкевич



Обновлен 29 июл 2015. Создан 28 июн 2015