мистецькі вечорниці

Катеринопільська трагедія

(Ще раз до проблеми перейменування вулиць)



        Чомусь так трапилось, що буденне й чергове питання розрослося в містечку Катеринопіль у масштабну проблему. Те, що інші вирішують одним розчерком пера, у Катеринополі переросло в трагедію. На якийсь час забули про корупцію, про бюджет, про ріст злочинності, єдине, що викликало у людей інтерес ─ це суперечки щодо перейменування вулиць. Звичайно усіх турбував фінансовий аспект цієї проблеми. Ніби роз’яснили, що по гаманцю це не вдарить, що документи в обов’язковому порядку переробляти не доведеться, тільки за потребою, і то ─ зміна адреси відбуватиметься безкоштовно, в автоматичному режимі. Заспокоїлись, хоч, очевидно, до кінця не повірили. А тут інша проблема ─ «Та це ж історія!». Підняли галас, почали нагнітати ситуацію. За кожне ім’я, за кожну вулицю комісії з перейменувань довелось вести жорстку боротьбу. А, здавалося б, за що тримаємось? Назви наших вулиць уже давно застаріли, віджили своє. Якось нелогічно розповідати дітям про звірства комуністичного режиму, живучи на вулицях Леніна або Жовтневій. З іншого боку, це неповага до тих наших родичів, що стали жертвами голодомору або репресій. Назви вулиць ─ це наші духовні орієнтири, де живемо, на те й рівняємось. Навряд чи сьогодні є сенс рівнятися на Маркса, Леніна або колгоспи. Натомість, в українській історії є багато людей, з яких дійсно слід брати приклад ─ це наші національні та місцеві герої, митці, вчені. Гріх не вшанувати їх пам’ять, ми просто зобов’язані це зробити, щоб зберегти їх духовні надбання для нащадків.

       Саме такими принципами керувався, очевидно, міський голова Христинівки М.Наконечний , який радикально, без оглядання назад, подав приклад взірцевого перейменування вулиць. Він замінив не тільки назви, що потрапляють під закон декомунізації (як от Леніна, Комінтерну), але й ті, що уславлюють російську історію та культуру (Ю.Гагаріна, В.Комарова, Л.Толстого, М.Ломоносова ). Це аж ніяк не применшує значимості цих постатей, вони дійсно заслуговують, щоб на їх честь називали не тільки вулиці, але й парки, площі та сквери, але, насамперед, це стосується Росії. Там їх і так добре вшановано. Україна ж має своїх героїв, і вони теж заслуговують, щоб їх поважали. Чи не дивно, що в нас є вулиці І.Мічуріна, але нема Л.Симиренка, є Ю.Гагаріна, але нема Л.Каденюка, є М.Ломоносова, але немає І.Сікорського?!

      Христинівський міський голова своїм рішенням про перейменування вулиць виправив цей історичний ляп, а от депутати Катеринопільської селищної ради не змогли навіть відмовитися від Маркса та Енгельса, що було зроблено по всій Україні. Окрім того, ці депутати відкинули пропозицію топонімічної комісії стосовно перейменування вулиць на честь  відомих  земляків,  як от С.Єфремов, П.Филипович, С.Гризло, В.Чорновіл, Р.Бабуров, Я.Івашкевич.

       Так, депутат О.Волинець від ВО «Черкащани» зауважив: «Що я дітям скажу, коли мене запитають, хто такий С.Єфремов. Маркса я знаю ─ це відомий філософ і економіст, а от Єфремова ─ ні!» Шкода, що шанований депутат не знає нашого славетного земляка родом із Пальчика ─ вченого, політика, непересічну, кришталево чесну людину, яку  сучасники називали «совістю української нації». Цікаво, кого із сьогоднішніх народних обранців так назвуть?

       Не витримав критики катеринопільських депутатів і полковник Вільного козацтва Семен Гризло, який розгромив під Смілою війська  кривавого комісара М. Муравйова. (Цей комісар віддав наказ розстрілювати людей тільки за те, що вони розмовляли українською). Про Гризла пишуть книги, знімають фільми, ним пишається вся Україна, а для депутата (щоправда, минулого скликання) В.Шеремета ─ це «бандит», який у його бабці відібрав відро ячменю.

      «Бандитом» був, очевидно, і Руслан Бабуров (легенда батальйону «Айдар»), вулиця на честь якого проіснувала всього 24 дні (тобто від сесії до сесії). Коли тіло цього славетного воїна везли на батьківщину, то люди по всій Україні ставали на коліна, щоб віддати шану герою, який віддав життя за кожного з нас. На жаль, для депутатів вистачило 14 підписів, зібраних по вулиці Залізничній, щоб відмінити своє попереднє рішення.

       Викинувши імена Гризла й Бабурова зі списку перейменувань, селищна рада знехтувала зверненням академіка та Президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля, який особисто звертався до селищного голови з такою пропозицією.

       Не зміг скласти конкуренцію Марксу та Енгельсу також В. Чорновіл (родом із Єрок) ─ людина, що могла переламати хід української історії. Його передчасна смерть перешкодила йому стати Президентом України, можливо, найкращим з усіх, що у нас були.

Ось так ми шануємо своїх героїв. Так і живемо…

 

Тетяна Івашкевич



Обновлен 24 мар 2016. Создан 08 мар 2016