мистецькі вечорниці

«Я тренував братів Кличків, а тепер тренуватиму братів Архипенків» (Володимир Золотарьов)




       27 лютого у Харкові напівпрофесійна боксерська команда «Українські отамани» (заснована 2012, головний тренер ─ Михайло Мельник) здобула перемогу в турнірі Всесвітньої серії боксу WSB над однією з найсильніших команд ─ «Кубинськими приборкувачами» з рахунком 3:2. Вирішальну роль у цій боротьбі зіграв уродженець села Вербовець Ростислав Архипенко, що виступав у протистоянні суперважковаговиків (понад 91кг) і здолав свого суперника ─ Ленієра Перо Джустіза. Відомо, що кубинська команда була віце-чемпіоном минулого сезону і чемпіоном позаминулого сезонів серії WSB.

Ми завітали на батьківщину Ростислава Архипенка ─ у Вербовець ─ і поспілкувались із його рідною тітонькою, селищним головою ─ Валентиною Кравцовою.

─ Ростислав ─ мій найжаданіший племінник, він народився, коли мені було 14 років, а в 17 я присвятила йому вірш, щоправда, потім загубила.

─ Ростик тут народився?

─ Так, тут народився (у 1991 році) і виріс, закінчив 9 класів, а 10-й і 11-й закінчував у Катеринопільській школі № 2. Школу закінчив із срібною медаллю. Після школи вступив у Київську академію внутрішніх справ. Теж закінчив. За фахом юрист. Зараз навчається на 2-му курсі Київського університету фізичного виховання та спорту. Має дівчину. Після Пасхи планують одружуватися. Вони вже давно зустрічаються, Ростик освідчився, подарував каблучку, але відгуляти весілля заважають постійні роз’їзди: він то в Італії, то в Казахстані, то в Білорусі…

─ А хто прищепив Ростиславу любов до боксу?

─ Його сім’я здавна дружить із Володимиром Золотарьовим (перший тренер Кличків), він має родичів у нашому районі, часто сюди приїжджає, так познайомились. Золотарьов і надихнув обох хлопців ─ Ростика  та брата  Станіслава ─ займатися спортом, записав їх у боксерську групу в Києві. Колись він шуткував: «Я тренував братів Кличків, а тепер тренуватиму братів Архипенків».

─ Бокс це покликання нашого «отамана»?

─ Мабуть, так, Ростик міг би бути юристом. Зараз підпрацьовує тренером з фітнесу, але без боксу не бачить свого майбутнього. Він молодець, зайняв (у вазі більше 91 кг) 2-ге місце на чемпіонаті України з боксу (2015, Вінниця) та 1-ше місце на кубку України (2015, Миколаїв). У 2013 році Ростислав святкував перемогу над Олімпійським чемпіоном серед юніорів  Тоні Йока  («Італійський гром»). Дуже важкі бої і сильні суперники були в Казахстані. Наприкінці березня планує  змагатися з турецькими боксерами.

─ Спорт, мабуть, жорстка справа?

─ Дуже жорстка. Сказав тренер, що треба худнути ─ мусиш худнути, передумав ─ треба якнайшвидше набирати вагу. Мої сини якось пробували з Архипенками бігати. У тих норма ─ 7 разів до Бродецького і назад. Мої малі здалися після першого забігу, хоча теж мріють про бокс.

А не страшно дивитися, як рідну людину бють?

─ Ростик нас переконує, що він там, не для того, щоб його били, а навпаки. Страшно, звичайно. Але й захоплююче. У нас сім’я футбольних фанатів. Зараз усі переключились на бокс. Та що там сім’я! Усе село дивиться, вболіває. Бабуся Марія (72 роки) щоразу молиться за внука, але все рівно дивиться. А от бабуся Ганна (68 років) не може дивитись, просить, щоб повідомляли їй уже готовий результат.

 

Тетяна Івашкевич



Обновлен 24 мар 2016. Создан 08 мар 2016