мистецькі вечорниці

Розпис церкви у Катеринополі

Розмова з головним іконописцем



          У Катеринополі після утеплення заново розписують церкву Святого Архистратига Михаїла. На цей момент закінчено розпис переднього притвору. Розписом займається хмельницька група майстрів, хоч є у ній представники і з інших міс та сіл України. Головний іконописець ─ 50-річний Володимир Таращук  родом із Хмельниччини. Досі художник розписав близько 50-ти церков та соборів. За розпис Собору всіх Святих у Мар’їнці він нагороджений орденом Нестора літописця І ступеня, а за кагарлицьку церкву ─ орденом Святителя Петра Могили.

            Розпис та спорудження церков, як ми знаємо з роману Павла Загребельного, це справжнє ДИВО. Спробуємо доторкнутися до нього через інтерв’ю з головним іконописцем.

─У якому стилі ви розписуєте наш храм?

─ Цю церкву ми розписуємо в пастельних, теплих тонах. Пишемо акриловими фарбами та маслом. Коли все висохне, будемо ще й лаком покривати. Використовуємо живописний стиль. Є ще канонічний (візантійський). Кольорову гаму обирав я. Тут втілено діалог золотистих та блакитних кольорів, які один одного підсилюють.

─ Чи вірите ви в чудеса?

─ Для мене чудо ─ це коли церковна община включається в соборний процес. До речі, якщо кілька людей розписує храм – це вже соборний розпис, як у нас тут. Нас багато, і ми вкупі творимо, впливаючи один на одного і разом формуючи результат. Світ взагалі повен чудес. І художники про це знають, як ніхто. Ось погляньте, є три основних кольори – синій, жовтий і червоний. Я їх називаю Святими. І вони Святі, бо, змішуючи їх, ми отримуємо інші чудові кольори або відтінки. Якщо ж змішати вже утворені кольори – нічого не вийде, будуть тільки плями. Весь світ пронизує таїна триєдності. Колись я писав ікону Віри Надії й Любові  і мене осінила думка: ці святі – це формула православ’я: віра, надія, любов… А всі разом вони дають мудрість (Софію).

Ви так довго розписуєте церкви, а чи траплялися у вас якісь прозріння?

─ Буває, що не знаєш, яку ікону зобразити на тій чи іншій стіні, і тут вона сама приходить: або уві сні, або просто з’являється перед очима. Таке не раз траплялось: інколи зі мною, інколи з іншими людьми, священиками.

─А чи вірите ви в провидіння?                  

─ Дуже часто помічаю, що в Бога все визначено. Ми майже ніколи не шукаємо роботи, вона сама нас знаходить. І тут як в армії: треба йти і робити, хоч , можливо, в тебе інші плани були. Я прагну жити так, ніби не ти плануєш, а за тебе планують, тобто , дослухатись до волі Неба.

А що то за ікона нова на кліросі?

─ Там ми зобразили ікону Святих новомучеників Черкаських на прохання отця Віктора. Сподіваюся, вони стануть небесними покровителями вашого краю. У вас дуже гарна церква і дуже-дуже працьовитий священик. Вам пощастило.

Якому святому молитесь перед роботою?

─ Зазвичай читаю «Отче наш». Як робота не ладиться  теж стараюсь помолитись – і враз пішла.

Крім нашої церкви ви зараз ще якусь розписуєте?

─ Так, у Білій Церкві. Там теж працює група моїх художників.

А тут вам хто допомагає?

Валентина Янковська, Павло Кравчук та Євген Залевський. Лики переважно пишу я, а інші  художники – орнаменти, одяг, пейзажі.  

Ви багато храмів розписали на Сході України. Вони всі вціліли? Не боїтеся за свої дітища?

─ Усе в руках Божих. Поки всі стоять.

 

Тетяна Івашкевич



Обновлен 21 окт 2016. Создан 15 окт 2016